Лікування щелепно-лицевої травми

Покази і протипоказання до лікування щелепно-лицевої травми

Показом до лікування щелепно-лицевої травми є сам факт її наявності. Записатися на прийом до щелепно-лицевого хірурга необхідно відразу після отримання травми. Відсутність своєчасної медичної допомоги у більшості випадків призводить до порушення функції щелепно-лицевої системи і розвитку посттравматичної деформації обличчя.

Відносним протипоказанням до хірургічного лікування щелепно-лицевих травм є важкий стан пацієнта, обумовлений черепно-мозковою травмою, великою крововтратою, ушкодженням спинного мозку або іншими патологіями. У такому випадку лікування проводиться після стабілізації стану пацієнта.

Види щелепно-лицевих травм

Щелепно-лицеві травми можуть бути ізольованими (при ураженні тільки щелепно-лицевої ділянки) і поєднаними (при ушкодженні двох і більше анатомічних частин тіла). Прикладом поєднаної травми може бути перелом нижньої щелепи і ребра. Найпоширеніші види травм щелепно-лицевої ділянки:

• переломи стінок орбіти;
• переломи вилично-альвеолярного комплексу;
• переломи виличної дуги і виличної кістки;
• переломи верхньої і/або нижньої щелеп;
• різні невогнепальні і вогнепальні травми м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки.

Іноді можливе поєднання двох і більше видів перерахованих травм. Класифікація травм щелепно-лицевої ділянки в залежності від причини ураження:

• механічні;
• термічні (опіки, обмороження);
• хімічні (ураження хімічними речовинами).

Підготовка до щелепно-лицевої хірургії при травмі

При травмах м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки попередня підготовка не вимагається. При ушкодженні кісткової тканини лицевого скелета проводиться КТ головного мозку і черепа, щоб виключити крововилив у мозок, а також визначити локалізацію переломів і положення кісткових уламків. Також пацієнт проходить консультацію анестезіолога і здає пакет передопераційних лабораторних аналізів, щоб виключити протипоказання до наркозу.

Денис Вячеславович Валькевич, головний лікар клініки, стоматолог-ортопед, хірург-імплантолог, щелепно-лицевий хірург: «При складних переломах зі зміщенням кісткових уламків ми друкуємо 3D модель черепа пацієнта у масштабі 1:1, щоб відпрацювати на ньому операцію і заздалегідь підготувати всі необхідні металоконструкції. Це дозволяє суттєво скоротити тривалість хірургічного втручання і робить його результат максимально прогнозованим».

Етапи і методи щелепно-лицевої хірургії

Етапи і методи хірургічного лікування травм щелепно-лицевої ділянки залежать від їх локалізації і ступеня тяжкості. Алгоритм лікування неускладнених невогнепальних ушкоджень щелепно-лицевої ділянки на прикладі перелому нижньої щелепи:

• анестезія (загальний наркоз);
• фіксація щелеп в анатомічно правильному положенні (встановлення ортодонтичних гвинтів і міжщелепних тяг). Хірургічні маніпуляції проводяться всередині ротової порожнини.

При травмах м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки спочатку проводиться знеболювання, потім щелепно-лицевий хірург приступає до візуального огляду пацієнта. Наступний етап — механічне очищення рани. При вогнепальних пораненнях проводиться вилучення стороннього тіла — кулі, уламків, дробу. Після цього рана ушивається.

При складних або поєднаних травмах щелепно-лицевої ділянки після операції пацієнта госпіталізують. При наявності струсу мозку до лікування пацієнта підключаються невропатолог або нейрохірург. Після вивчення результатів досліджень лікар консультує пацієнта з приводу необхідності лікування травми головного мозку.

Реабілітація після стоматологічної щелепно-лицевої хірургії

При лікуванні перелому нижньої щелепи через тиждень після операції пацієнт приходить в клініку для зняття швів. Через 2-3 тижні знімають міжщелепні тяги. До цього часу пацієнт може харчуватися лише рідкою їжею через трубочку. Це можуть бути спеціальні білкові коктейлі або звичайна їжа, подрібнена блендером до стану рідкого пюре. Після зняття міжщелепних тяг пацієнт може поступово повертатися до свого звичного раціону і способу життя.

Що буде, якщо не проводити операцію після травми

Вчасно не прооперовані щелепно-лицеві травми призводять до розвитку важких ускладнень, що потребують тривалої терапії. Якщо не лікувати ушкодження м’яких тканин обличчя (забито-рвані, різані рани), це призведе до утворення грубого рубця, що погано гоїтиметься і спотворюватиме обличчя. Пошкодження кісткової тканини в результаті травм щелепно-лицевої ділянки є причиною деформації обличчя при відсутності лікування.

В результаті перелому верхньої щелепи виникає порушення прикусу. Жувальна функція погіршується настільки, що людина не може нормально пережовувати їжу. Деформація верхньої щелепи стає причиною розвитку патологічного стирання зубів, що з часом може спровокувати їх втрату.

Переломи нижньої щелепи за відсутності своєчасного лікування також призводять до порушення прикусу і жувальної функції. Якщо впродовж періоду загоєння уламки кістки постійно зміщуються і труться один про одного, то на місці перелому може сформуватися така посттравматична деформація нижньої щелепи, як хибний суглоб.

Переломи виличного комплексу супроводжуються зміщенням виличної кістки всередину. Якщо не провести операцію і не відновити цілісність кістки, та частина обличчя, де був перелом, буде виглядати вдавленою всередину. Можливий розвиток асиметрії обличчя.

Перелом виличного комплексу часто супроводжується переломом нижньої стінки орбіти. Уламки кістки і клітковина очниці зміщуються всередину гайморової пазухи, що призводить до суттєвого порушення зору у вигляді двоїння в очах, яке потім дуже складно вилікувати. Переломи нижньої стінки орбіти необхідно оперувати якомога раніше, тоді порушень зору вдасться уникнути.

Щелепно-лицева операція після ДТП

Найпоширеніша причина щелепно-лицевих травм, з якими до нас звертаються пацієнти, це ДТП. Останнім часом разом із зростанням популярності електротранспорту почастішали випадки падіння із самокатом, які закінчуються розсіченням підборіддя та переломами суглобових відростків нижньої щелепи.

При травмах м’яких тканин щелепно-лицевої області, в першу чергу, проводиться зупинка кровотечі та накладання швів на рани. Якщо діагностовано перелом лицевого скелета, то спочатку уламки кістки приводять в анатомічно правильне положення, а потім фіксують їх за допомогою титанових пластин або шурупів. Операції з відновлення щелеп після перелому здійснюються через внутрішній доступ (порожнину рота), без зовнішніх розрізів.

Ми намагаємося робити відновлення м’яких тканин та скелета обличчя після травм таким чином, щоб у результаті операції не залишалося рубців. Але оскільки в більшості випадків травми супроводжуються забитими рваними ранами з нерівними краями, зробити це відразу не завжди можливо. Тому кілька місяців, коли рубець повністю сформується, ми проводимо пластичну операцію, спрямовану з його корекцію.